Кринжева дипломатія. На Каннський кінофестиваль повезли український серіал, від якого кров з очей
На кіноринок Каннського кінофестивалю повезли серіал «Спадок». Нагадаю, що кіноринки — це складова цих форумів, там кіношники показують свій контент, шукають фінансування, партнерів, зв’язки і таке інше. Традиційно там є й український павільйон. До цих павільйонів останні роки є доволі багато запитань, бо там нашу країну нерідко представляють доволі дивні проєкти. Часто тих виробників, які дружать із керманичами Держкіно.
Вашій авторці часто надсилають різноманітну дичину або тегають під якимись дописами. І ось, бачу я тег у фейсбуці від актора дубляжу Павла Скороходька, клікаю і опиняються під дописом Держкіно про згаданий серіал на кіноринку. А в коментах вже зібралися наші шоковані від побаченого кінематографісти, дико регочуть і не можуть зупинитися.
Така сама реакція буде й у вас після перегляду трейлеру, який прикріпили до допису. Дивіться. Але приготуйтеся — це видовище не для слабких нервів.
Ну що, офігіли? Не розслабляємося, бо це ще не все.
Після хвилі реготу Держкіно цей трейлер видалило. А потім знесло і весь допис. Але ми за натренованою звичкою зробили скрини. Ось як представники поважної державної інституції оцінюють переглянутий вами шедевр:
«В межах Українського національного павільйону, відбулася презентація телевізійного серіалу “Спадок” — глибокої драматичної історії про боротьбу за спадщину, родинні таємниці й трансформацію людських характерів».
Одразу наголошу: немає інформації, що серіал фінансувало Держкіно. Презентація теж відбулася за гроші виробників. Принаймні так стверджується в дописі. Проте ми бачимо щонайменше інформаційну підтримку цього трешачку, що вже викликає запитання. Також беруть сумніви, чи варто було включати авторів настільки кепського контенту до роботи національного павільйону, який репрезентує країну. Ось цитата з анонсу Держкіно у фейсбуці:
«Попри виклики, з якими стикається Україна, наша кіноіндустрія продовжує заявляти про себе на міжнародній арені.
Вже з 2008 року Український павільйон у Каннах представляє національне кіно, демонструючи його культурну самобутність і творчу силу. Цьогоріч ми представляємо кіноіндустрію для міжнародних партнерів, щоб розширювати співпрацю та популяризувати українське кіно у світі.
Запрошуємо всіх представників кіноіндустрії долучитися до роботи павільйону».
Культурна самобутність і творча сила, звісно, на любителів. Але за останні роки ми бачимо тенденцію: хто дружить з керівництвом Держкіно, той і отримує приємні бонуси. Якого б рівня їхня робота не була. Тож нумо трішки познайомимося з виробниками серіалу «Спадок». Це власники та засновники такої собі компанії «Пара Solo» Лілія Кухарчук та Юрій Бабаєв. Вони позиціюють себе як дизайнерів та виробників телевізійних програм і реклами.
Переглянути цей допис в Instagram
Їхні дизайнерські таланти ми можемо оцінити вже на червоній доріжці. Слава богу, у той час, коли там нікого не було. Вони пишуть, що створили «вечірні сукні, які стали справжнім втіленням української елегантності, сили й творчої свободи. ВІЛЬНІ. РІШУЧІ. ПОТУЖНІ».
Ну а щодо креативних талантів компанії в галузі телевиробництва, то тут теж є що оцінити. До вашої уваги варіант світських хронік з концерту Андрія Кравчука в місті Малин.
Або серія інтерв'ю про успіх.
Думаю, вам вистачить. Деякі медіа, до речі, підхопили інформацію та понаписували новин.
Що ж до Держкіно, то діяльність їхніх есемемників є давнішнім мемом серед кінематографістів. Найвідоміший із них називається «повний Ібадан» або «золотий Ібадан». А також «найкращий актор дитини».
У соцмережах інституції з’явився допис про прийом заявок на нігерійський кінофестиваль в Ібадані. Текст вони взяли, вочевидь, із сайту чи релізу події і переклали десь у гугл-перекладачі. Після цього просто скопіювали та без редагування запостили. Тому вийшло ось таке:
Ось тут почитайте реакцію кіношників у коментах. Це дуже смішно.
Ну а ми чекаємо на нові кумедні перформанси від нашої улюбленої інституції. І нагадаю, що на Каннському кінофестивалі покажуть і пристойні українські стрічки. Вже не на кіноринку, а в конкурсі «Двотижневик режисерів». Це «Мілітантропос», який зняли Аліна Горлова, Семен Мозговий та Єлизавета Сміт. Це справді талановиті люди, попередні роботи яких уже високо оцінювали на престижних подіях.
І знятий він без підтримки Держкіно. Як і майже всі вітчизняні стрічки, які впродовж останніх років репрезентують Україну за кордоном. Бо державним інституціям не до цього.
А ще в студентському конкурсі змагається анімаційні стрічка Поліни Піддубної «Моя бабуся — парашутистка».
Тому в нас усе як завжди — знайдеться привід для будь-яких емоцій.
